Дорогі діти, шановні батьки, в цей не простий час може виникнути потреба у допомозі та додатковому спілкуванні.
Чекаю на ваші дзвінки
(є можливість відео зустрічі за попередньою домовленістю в zoom)
за телефоном 066- 41- 94-381
З повагою, Галина Політанська!
Допомога, спілкування та взаємодія!
Шановні батьки та учні Чорноморського ліцею № 2!
Практичний психолог Політанська Галина Валеріївна, проводить консультації для учнів 7-11 класів он-лайн (вайбер. zoom). Для отримання консультації необхідно залишити заявку у вайбері (тел. 0664194381) за формою:
-
Прізвище, ім"я.
-
Клас
-
Короткий опис проблеми, з якою Ви хотіли б звернутись до психолога (2-3 речення).
-
Час доби, у який Вам зручно вийти на зв"язок з психологом.
Протягом декілька годин, психолог відповість на Ваше замовлення та визначить час консультації
На сьогодні діти часто переживають моменти стресу, кризові ситуації, емоційну напругу, тривогу, спустошення тощо. Їх потреби в емоційному та фізичному розвантаженні, на жаль, не задовольняються одразу або не задовольняються взагалі. Дитина накопичує в собі зане покоєння та стрес, що в подальшому має фізіологічні прояви (розлади сну, порушення харчової поведінки, больові симптоми тощо) та психологічні проблеми. До таких дітей дорослі мають ставитись уважно та підтримувати їх за принципом «тут і зараз». Для цього дорослому треба завжди мати підготовлені ідеї психологічних вправ та ігор, що допоможуть дитині опанувати себе в складні емоційні моменти та пережити їх без загрози для психічного здоров’я.
Для того, щоб допомогти в цій нелегкій та відповідальній справі дорослим, представляємо довідник підтримки учнів для класного керівника і збірник ігор, вправ й технік з детальним описом та ілюстраціями, а також брошуру для батьків.
Матеріали стануть для Вас путівниками у світ психології ваших дітей та їх підтримки. Ви дізнаєтесь, як говорити із дітьми про події, що травмували їх. Дізнаєтесь про різні форми профілактичної роботи із дитячою психікою, отримаєте практичні рекомендації як діяти, працюючи із підлітками з ускладненою поведінкою, а також ознайомитесь із комплексом технік та вправ під час роботи у кризових ситуаціях.
У чому різниця між стресовою та травмівною подіями? Психологічні травми, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), гострий стресовий розлад – чим вони відрізняються та як їх розпізнати у дітей? Що слід враховувати, працюючи із травмованими дітьми? Познайомтесь із підготовленими для вас матеріалами ближче аби отримати відповіді на ці та інші питання
Автори-укладачі: Костенко Т., Курінна В.
Відповідальні за випуск: Полторак В., Молчанова Ю., Сидоренко Н.
Ці матеріали розроблено ГО ДОККУ за підтримки міжнародної неурядової організації Finn Church Aid (FCA) в рамках проєкту «KOLO Clubs 2.0». Продаж заборонено.
Виражені погляди та думки жодним чином не відображають офіційну позицію Finn Church Aid (FCA) та Міністерства закордонних справ Фінляндії і є виключною відповідальністю ГО ДОККУ.
Джерело:
doccu.in.ua
Бережіть себе і родину! Все буде Україна!
Blog: https://educationpakhomova.blogspot.com/
Telegram: https://t.me/pakhomovaeducation
FB: https://www.facebook.com/educationXXII/
"ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЮКЗАЧОК"
Збірник технік та ігор "психологічний рюкзачок"
"35 ІДЕЙ НА ЛІТО ДЛЯ ТУРБОТЛИВИХ БАТЬКІВ"
Всеукраїнський марафон "Ментальне здоров'я молоді Одеської області"
В травні 2024 Чорноморський ліцей № 2 доєднався до Всеукраїнського марафону «Ментальне здоров’я молоді Одеської області».
Мета заходу – привернення уваги учнів та популяризація відповідального ставлення до свого ментального здоров’я – психічного та фізичного здоров’я, покращення психоемоційного стану, надання базових знань про першу психологічну допомогу.
У часи війни ми намагаємося бути опорою для інших, особливо, якщо підтримки потребують діти. Тому ми маємо їх вчити піклуватись і про ментальне здоров’я в тому числі
Важливо розуміти, що ментальне здоров'я впливає на всі сфери життя: від емоційного стану до здатності ефективно функціонувати. Коли ти в гарному настрої та збалансований, життя виглядає краще, відносини з близькими людьми стають сильнішими, а досягнення приносять ще більше задоволення.
Ментальне здоров'я – це не лише відсутність психічних розладів. Це про здатність впоратися зі стресом, адаптуватися до змін та зберігати позитивний настрій навіть у важкі моменти. Кожен з нас може зробити щось для покращення свого ментального благополуччя. Важливо лише почати цей шлях.
Профорієнтація
Готовність дітей до школи
Прийоми саморегуляції
| ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!   |
Булінг (Bullying, від анг. Bully - хуліган, забіяка)
- це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском.
Види булінгу:
- фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;
- економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;
- психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;
- сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;
- кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.
67% дітей стикалися з булінгом в школах в тих чи інших проявах*
*За даними дослідженням UNICEF Ukraine
www.stopbullying.com.ua/adults/statistics
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається - повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!
Якщо ви стали свідком булінгу
- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
- Зайняти нейтральну позицію в суперечці
- обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
- Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
- Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
- Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Пам'ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!
Якщо ваша дитина агрессор
- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте мотивацію її поведінки;
- Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
- Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність*
- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять - агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Пам'ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!
*Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки. Пам'ятайте, якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.
МАЄШ ПИТАННЯ?
Проект Мін'юсту "Я МАЮ ПРАВО!" навчає громадян користуватися своїми правами та захищати їх у разі порушення
0 800 213103
Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги*
* цілодобово та безкоштовно в межах України
Звернутися за консультацією можуть як діти, так і їх батьки, учителі
pravo.minjust.gov.ua
Як зберегти психічне здоров’я в умовах дистанційної роботи чи навчання
Під час карантину більшість за нас найперше піклується про своє фізичне здоров’я, забуваючи про не менш важливе – психічне.
Ми пам’ятаємо, що потрібно мити руки, але забуваємо про ряд інших факторів, дотримання яких допоможе зберегти позитивні думки та емоційну стабільність.
Наповніть свій час у карантині змістовними, ресурсними і ціннісними активностями.
Вплив умов карантину на наше психічне здоров’я та самопочуття не варто недооцінювати. Життєва ситуація у якій ми опинилася є не звичною для усіх нас, вона мобілізує в нас сили, щоб справлятися з власним стресом та підтримувати значимих для нас людей. Саме тому важливо спробувати не розпорошувати власний час та енергію на питання, які вирішити не можливо, зміни, які не настануть раніше визначеного для них часу, й на конфлікти, яких можна уникнути. Цілі, які ви ставите перед собою або ж приймаєте для себе від оточення мають бути реалістичними, зрозумілими й чіткими. Це наповнює їх сенсом, а результати подоланих викликів сприймаються як винагорода.
Активності, якими плануєте наповнити свій день можуть бути різні, проте важливо, щоб одні (як то постійне намотування кроків у стрічці соціальних мереж чи новин) не перетягували на себе увесь ваш ресурс.
Створіть зручні умови для себе та оточуючих
Згадайте ситуації, коли вам потрібно було щось знайти, водночас у вас горіли «дедлайни» по одній справі, а поруч хтось вимагав уваги по іншій. Згадали, відчули… тепер можете видихнути. Навіть якщо раніше ви і були успішні у таких «забігах», в умовах карантину, вони найбільш шкідливі. Щоб цього уникнути найкраще скористатися принципом «мінімалізму та лаконічності». Насправді багато речей впродовж карантину можуть абсолютно не знадобитися проте вони можуть займати місце як фізично, так і психологічно у вашій голові. Іншими словами ми завжди думками повертаємося до справ, які не закінчили чи відклали. Це ж справедливо і для загального побуту.
Спробуйте (разом з родиною, якщо є така можливість) відкласти більшість справ на день й прибирати у квартирі, кімнаті, на столі… Усі речі якими ви не користуєтеся хоча б раз впродовж дня відкладіть подалі, інші покладіть в межах оптимальної досяжності. Для декого є корисним навіть наклеїти стікери, щоб позначити де що лежить, особливо якщо це стосується робочих документів.
Обговоріть, розплануйте та дотримуйтесь графіку навчання чи роботи
Після того як буде досягнутий консенсус у речах та оточуючому вас просторі, важливо обговорити з родиною або з тим ким проживаєте певні домовленості, правила та обов’язки. Чим чіткіше вдасться домовитися, тим легше буде в подальшому. Будьте терплячими й приймайте те, що людям навколо вас (та й вам самим) не завжди подобатимуться ці зміни. Відчуття втрати певної свободи викликає в нас додатковий стрес, саме тому важливо пояснити з якою метою ви це пропонуєте й можливо наголосити, що це не система покарань чи обмежень, а виправдана у таких обставинах необхідність. Графік чи то режим, сприятиме тому, що буде менше витрачатися час на зайве планування чи метушню на кшталт «за що ж хапатися у першу чергу». Почуття безпеки та контролю, яке ви відчуєте коли почнете дотримуватися встановлених спільно правил, також сприятиме зближенню, уникненню зайвих конфліктів та у разі чогось може слугувати останнім аргументом у непорозуміннях.
Почніть з простих речей, наприклад розпорядку дня, який включатиме час на прокидання, ранкову гігієну, для фізичної активності чи ранкових ігор, час для спільного приготування сніданку й його смакування, далі час для навчання та роботи (з перервами кожні 30-40 хв на 10-15 хв) й так до обіду. Ви самі організовуєте свій час, проте важливо усвідомити, що в ньому має знайтися місце для усіх, особливо для дітей.
Плануйте наперед, щоб заощадити сили та енергію
Як би це не звучало дивно, проте планування наперед є не просто корисною рекомендацією, а й дійсно дієвим ресурсом. Уявіть, що ви збираєтесь у магазин не плануючи щось конкретно придбати в ньому (точніше у вашій голові 1000 та 1 річ, яку придбати необхідно), по завершенню закупів ви з дивом розумієте, що витратили на це більше часу й можливо навіть значно більше коштів. А тепер перенесіть це на побутову рутину й ви помітите, що насправді дуже багато часу витрачається на обдумування та смакування ідей на кшталт «а якщо…» чи опанування тривоги, що час спливає як пісок крізь пальці.
Для початку спробуйте з вечора скласти меню, яке будете готувати на наступний день й перегляньте чи достатньо у вас для цього продуктів, або ж поставте собі чіткі завдання, які стосуються вашої роботи чи навчання. Запишіть це у список, наприклад на телефон, або краще на стікер, який ви повісите на видноті. Такий список не повинен бути великим, цілком достатньо 4-5 досяжних впродовж дня пункти (запропонуйте це ж для кожного члена вашої родини). Для дітей пункти мають бути короткими, лаконічними, без підпунктів та обов’язково узгодженими з ними. Водночас не впадайте до самоіронії, щоб записати щось по типу: випити 3 чашки кави чи сходити в душ. Коли ж завдання будуть досягнуті не забутьте подякувати собі чи похвалити дитину, і, по можливості приємно винагородити, особливо якщо виконане завдання було складним.
Не відкладайте на потім те, що можете зробити впродовж наступних 15 хвилин
Прокрастинація не завжди «найкращий товариш», проте дуже спокусливий і вигадливий. Особливість прокрастинації в тому, що вона обманюючи наш мозок швидким розслабленням, відтерміновуючи зробити щось на потім, прокладає «трамвайні рейки» на нейронній мапі. Чому саме «трамвайні»? Через те, що чим частіше ми прокрастинуємо, тим важче нам зійти з них, а якщо й трапляється така ситуація, то вона радше виглядає як аварія, ніж запланована зміна маршруту. Відходячи від метафор, це створює додаткову напругу та когнітивне навантаження на наш мозок. Проте, якщо взяти за правило цю рекомендацію, ви зможете помітити, що таких «трамвайних маршрутів» у вашому житті стане менше, і відповідно знизиться аварійність.
Якщо ж ситуація вимагає від вас відкласти щось, то заплануйте час коли ви повернетесь до цієї справи. Якщо ж вона одна з пунктів вашого переліку активностей на сьогодні, не спішіть її одразу викреслювати й вписувати на наступний день, спробуйте знайти для неї час впродовж цього дня. Також будьте обережні з думками на кшталт «або все, або нічого» чи «я мушу». Вони, як правило, не є помічними, а часом і контрпродуктивні, й можуть підживлювати почуття тривоги, спровокувати гнів чи обурення.
Не приховуйте та обговорюйте свої думки чи емоції, щодо режиму та завдань
Багато проблем психічного здоров’я загострюються під час перебування в умовах карантину чи самоізоляції. На разі достатньо багато інформації про зростання тривожних та депресивних розладів, проте інша сторона залишається не помітною за межами родин – сімейні стосунки. Проблеми у сімейних та соціальних стосунках є одним з найпоширеніших наслідків перебування людей в умовах обмеження свободи (насправді існує багато фільмів й книжок, де показано проте як змінюється поведінка й стосунки між людьми коли вони потрапляють в умови ізоляції). Проблеми у родині можуть виникати через страх за їх здоров’я, через обурення, що вони не турбуються про ваше, втому від численних спроб заспокоїти літніх батьків та забезпечити стабільність дітям під час віддаленої роботи, стрес через проживання далеко від сім’ї чи у випадку захворювання потреба у додатковій ізоляції від сім’ї та друзів. У цей час провокуючими факторами стають буденні справи й додаткові зобов’язання, які підіймають увесь «мотлох» з сімейних скринь та викривають скелетів у шафах.
Щоб зменшити напругу й знизити ризик виникнення конфліктів, говоріть з рідними або тим кому довіряєте. Під час кризи нормально відчувати пригнічення, занепокоєння, розгубленість, страх чи гнів. Не намагайтеся приховувати власні емоції від дітей чи членів сім’ї. Навіть, якщо ви нічого не говорите й думаєте, що вони не вміють читати вашого обличчя, пам’ятайте, що ми завжди відчуваємо, коли поруч з нами хтось боїться, напружений від очікування чи готовий до «превентивної» атаки (зірватися у будь який момент у спалаху гніву). Водночас недомовки й очікування, що хтось прочитає наші думки, тільки підсилюють недовіру та руйнують почуття безпеки. Говорити про свої емоції не свідчить, що ви слабка чи егоїстична людина.
Пам’ятайте, що робота та навчання не повинні стати втечею від життєвих викликів
Часом, щоб не думати про буденні клопоти ми схильні занурюватися у справи: робота, навчання, хобі. З однієї сторони це допомагає нам переорієнтувати акцент своєї уваги з тривожних перспектив на щось безпечніше, змусити наш мозок охолонути вивівши його зі сфокусованого режиму пильності та інтенсивної обробки інформації, запропонувати знайомі стратегії, які приносили розслаблення чи задоволення раніше. Проте з іншої сторони створює «псевдоконтрольовану» пастку. Як часто ви помічали, що засиджуєтеся за роботою, або читаючи книгу не чуєте як вас гукають, чи можливо граючи у комп’ютерну гру обіцяєте, що вимкнете через п’ять хвилин і продовжуєте сидіти як ніби нічого й не було. Так, життя часто не справедливе й складне, і не дивно, що нам хочеться мати власний острівець затишку. Однак мати на увазі, що таке уникнення не вирішить буденних труднощів, а швидше загострить проблемні ситуації.
Якщо ж ви скористалися пропозиціями які були перелічені до цього пункту, то зрозуміли, що завжди є можливість бути почутим. Часом люди будуть не готові йти на поступки чи змінюватися, але вам приймати рішення чи будете ви тікати в соціальні мережі, чи спробуєте налагодити власне життя. Важливо бути готовими змінити те, що можна змінити, і дослухавшись до себе реалізувати можливі зміни в життя, або, за необхідності, визнати, що дещо змінити не в наших силах.
Ви можете по різному ставитися до умов карантину, але на мою думку, це хороший виклик, щоб особисто зростати, вчитися бути щирими, не критикувати й не осуджувати людей за їх переконання чи вчинки, довіряти та власним прикладом показувати іншим, що ви вартуєте довіри і поруч з вами безпечно.
Школа – це зовсім не страшно.Поради батькам майбутніх першокласників.
1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитса-дочок, а для старших - школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато, що кожендень вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.
2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється увідношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побо-юваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуй-те дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожендень вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.
3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали,зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новенькуформу, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.
4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі«шкільного» пластиліну динозаврика - не забороняйте їй.
5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років незакінчується.
У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як є,навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!
