Чорноморська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

 





Сценарій літературно-музичної постанови до 75-ї річниці трагедії в Бабиному Яру.

Сценарій  літературно-музичної постанови до 75-ї річниці  трагедії в Бабиному Яру ( автор сценарію заходу Дігол О.В.)

(Уривок №1-2 з (початок фільму «Бабин ЯР » https://www.youtube.com/watch?v=Qks1TyoWl8E (у головній ролі  Еліна Бистріцька)

Ведучий:

Наслідки Другої світової війни вражають величезними жертвами. Від рук німецьких загарбників загинули десятки мільйонів людей. У світі є чимало місць, що символізують пам'ять про тих, хто стали жертвами загарбницьких планів нацистської Німеччини. Українська та світова спільнота у вересні 2016 року вшановуватимуть 75-ту річницю початку  подій у Бабиному Ярі, яка є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами котрих стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тисячі євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100 тис. осіб.

 

Ведучий: (Автор  вірша Тетяна Левицька)

Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр…
Розкажи ти мені, Бабин Яр,
Як тебе утішали тополі.
Я візьму лише часточку болю
І у серці нестиму, мов дар.

Пам’ятаєш війну, Бабин Яр.
Під асфальтом кривава дорога
В крик благає Всевишнього Бога,
Щоб на світі не стало примар.

Ведучий:

Благодаті тобі, Бабин Яр.
Ти не бійся, бруньки то стріляють,
Салютують, весну прославляють.
В очі сліпить вогнями стожар.

Щиросердно скажи, Бабин Яр,
Чи ти вибачив катам і вбивцям?
Змивши кров у джерельних криницях,
Чи вознісся в граніті до хмар?

Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр… 

Ведучий:

19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війсь­ка залишили м. Київ. У цей же день у Київ увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала Вальтер фон Рейхенау. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально. Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка-товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання.  

Ведучий: (автор вірша Людмила Титова)

                                                      Никто не верил слухам о беде,
                                                     Всю ночь кошмарил город, и в кошмаре
                                                     Рождался новый трудный, трудный день
                                                     И задыхался в копоти и гари.
                                                     Над городом стояла тишина, 
                                                     Стеной стояли серые солдаты,
                                                     И чья-то участь в этот день проклятый
                                                     Была бесповоротно решена.

Ведучий:

Вранці 29 вересня 1941 р. тисячі євреїв почали збиратися у вказаному наказом місці. До настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини (біля 22-х тисяч осіб) з тих, хто прийшов. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул.Лагерній, а наступного дня, 30 вересня розстріляли. Потім німецькі сапери підірвали схили яру, щоб засипати тіла і змусили військовополонених вирівняти дно яру. Речі розстріляних зібрали та відвезли на склад, що знаходився на вул. Некрасівській, 4 у приміщення школи № 3831.

Єврейський танок "Хава нагіла"

Ведучий: ( уривок  «ЗАБЫТЬ НЕ ВПРАВЕ» Ольга Мальцева-Арзіані)
Мать, отец и кучка деток
Черноглазых и кудрявых,
Самых ласковых на свете,
Шепелявых и лукавых.
Кто-то плачет, кто-то скачет.
Мама что-то скажет строго.
Это - счастье, не иначе! 

А ВОЙНА... УЖ У ПОРОГА!
 

Ведучий: (вірш «Еврейская скрипка» Раїса Кастелянськая)

Еврейская скрипка а фиделе,
играет мне "Фрейлахс" в ночи.
Во сне я сегодня увидела:
огонь догорает в печи.

Деревья в саду припорошены,
и звёзды плывут в тишине.
В далёкой избушке заброшенной
волшебные звуки в окне.

Здесь льётся еврейская музыка,
сквозь ужас погромов и бед.
В содружестве с добрыми музами
храним мы её много лет.

Несёт она радость безбрежную
и птицей удачи летит.
Сердца согревает надеждою,
что мир на земле победит.

Еврейская скрипка а фиделе,
смычок прикоснулся к струне.
Мой прадед с друзьями хасидами
поёт о заветной стране.

(Пісня Фелікса Лівшица «Плач скрипки». На сцену виходить хлопець у єврейському національному костюмі, зображає гру на скрипці. Група учнів несе проволку та зображає в'язнів концтабору)

Ведучий: Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша... Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум'ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

(Уривок № 3 з фільму «Бабин Яр»- наказ).

Дівчина:

«Мама, я сказала кукле Саре,
Что записку видела вчера:
«Всем жидам собраться в Бабьем Яре
На дороге к кладбищу, с утра».

Мама, мама, что же с нами будет,
Мама, далеко ли до беды?
Мы еще недавно были люди -
Нынче почему-то мы – «жиды»?

Мама, немцы тоже едут с нами,
Или будут только провожать?
И зачем с вещами и деньгами,
И зачем дома не запирать?

Мы бы ключ оставили знакомым,
Дядя Миша был бы только рад.
Мама, я забыла куклу дома -
Ты ее купила год назад!

Ей одной там холодно и страшно,
А у Сары горлышко болит.
Слушай, мама, если кукла наша,
Это значит – Сара тоже жид?

Отчего - то все идут сутулясь,
Почему - то окна без огня?
Я ужасно, мамочка, волнуюсь:
Как там кукла Сара без меня?» …

… Выткет саван русская природа
Станет Бабий Яр белым белей,
Закричит, заплачет непогода,
По еврейке маленькой своей.

Запоет поземка-завирушка
По ушедшим -  «баюшки-баю»,
На окне останется игрушка
Дожидаться девочку свою.

(Пісня Нателлі Болтян "Бабій Яр")

МАТИ: ПіСНЯ МАТЕРИ»  Овсей Дриз)
Я бы повесила люльку на балке,
Качала б, качала б сыноченьку Янкеле,
Но рухнули балки в огне этой ночи –
Как же качать мне тебя, мой сыночек?

Белые голуби – чёрные вешки,
Остались от дома одни головешки.
Я б свои длинные косы отрезала,
Чтоб люльку повесить для доченьки Рейзеле,
Но стали золою на дубе листочки –
Как же мне люльку повесить для дочки?
Где он, мой дом? – Не осталось и досточки.
Средь угольков моих деточек косточки.
Матери, матери, все приходите,
Выплакать песню мою помогите –
Я не могу ни молчать, ни кричать –
Песней моей Бабий Яр укачать...

Мати: (під уривок № 4  з фільму «Бабій Яр»- героїня з дитиною на розтрілі співає пісню на івріті)

-Не бійся, синку. Пригорнись до неньки. 
На тебе зійде Божа благодать! 
Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький, 
А діток навіть звірі не їдять... 
 

(автоматна черга)

Ведучий: Від залпу листя аж затріпотіло, 
Птахи сполохано рвонулися увись... 
Синочка мати затулила тілом. 
Убили всіх , а він живим лишивсь. 
Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів. 
Чому ж така незрозуміла злість? 
І він на пальчиках показує солдатам: 
 

Хлопчик: -Мені ж шість рочків,  всього тільки шість... 

Ведучий: Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво. 

Ти вірив у всесильність доброти... 
Дощ моросив над містом сиротливо, - 
То плакав світ, 
То світ просив: 
-Прости.

Ведуча: (уривок Марта Тарнавська “В житті моєму теж був Бабин Яр…”)

 В житті моєму теж був Бабин Яр:

Ішли по вісім вулицею міста — 
діди, чоловіки, жінки і діти — 
і понад ними нісся дивний гул: 
мов стогін сотні скарг, немов скигління, 
мов здавлений у горлі дикий плач.

Довкола ліс баґнетів на рушницях — 
конвой із педантичних молодців. 
Шоломи світять в сонці, мов на свято, 
і блиск іде від чищених чобіт. 
Чи хлопці ці також читали Ґете 
і слухали “Тангойзера” й “Ізольду”? 
Чи й серед них — філософи й музики?

Мені дванадцять років. Від вікна 
мене насилу відтягає мати. 
Вона стискає у зубах п’ястук 
і кров із пальців маже їй обличчя. 
Мене кладуть у ліжко. Я в гарячці. 
Мені ввижається в стіні розбитий череп.

(Пісня «Сгоревшая звезда»)

Сцена : на передньому плані хлопець читає листа від матері, на дальньому  плані   мати  пише листа та читає вірш Олександра Юфіка «Последнее письмо мамы Штрум
(по роману В.Гроссмана «Жизнь и Судьба»)


«Мой сын, пишу тебе последний раз,
Всё плачу, не могу найти платок,
Не удивляйся, вот я и сдалась,
Ты думал, что я сильная, сынок?

Тебе я расскажу о горьких днях,
Чтоб знал ты, как окончился мой путь,
Мы в гетто, что животные в сетях,
Под страхом смерти, но не в этом суть...

Когда нас забирали из домов,
Дворняжка нежно тёрлась возле ног,
Ласкалась, для неё ведь нет «жидов»,
Вернёшься – покорми её, сынок...

Потом нас всех вели по мостовой,
О! Что это за страшная война?!
Как жаль, что не увиделись с тобой,
Не мучайся, не наша в том вина...

Смотрю в окно на сполохи огня,
На солнце, озарившее Восток,
Живи, дыши теперь и за меня, 
Ты у меня ведь умница, сынок...

А знаешь, это жутко - смерти ждать,
Как в пропасть падать чёрную, без дна...
Всё старости твоя боялась мать,
Смешно...Да, я  всю жизнь была одна...

Дай Бог тебе и счастья и любви,
Чтоб не был ты, как мама одинок,
Глаза целую умные твои,
Прощай... И, береги себя, сынок...»

(Пісня Антоніни Матвієнко «МАТИ» супроводжується презентацією фотографій жінок різного віку. Виконується танок (балет) двома дівчатами-балеринами)
Ведучий:

Владико світла, доброти і правди,

Звідси, з небес, на землю нашу стань.

Тут людська кров, пролита без пощади,

Горить в могилі, як незгасна грань.

Утіш плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни;

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни.

Ведучий:

Ми тут лежимо в піску та глеї,

На всі сторони світу простерті

Євреї, євреї, євреї,

Діди, матері, немовлята.

Господи, дай нам відпочити

Від смерті,

Від погляду ката!

Ведучий:

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр,

Хлине кров, як повінь яра,

Вдарить хвиля аж до хмар.

На узвишшя піднебесне

Вийде світлий судія.

Крикнуть сурми, — і воскресне

Вся Давидова сім'я.

Ведучий:

Не сховається почвара,

Ані вбивця, ні грабар.

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр.

 Розпадуться небосхили,

Божа явиться могуть.

Вийдуть праведні з могили.

Злих в могилу поведуть.

 Ведучий:

Боже, ти створив людину,

Дух вселив у темну глину —

Для добра й святого чину.

Людству дав ти в нагороду

Власну мудрість, власну вроду,

Заповів братерство й згоду.

Чом же ми, твої творіння,

Певні смертного терпіння,

В землю вбиті, мов каміння?!

Ведучий:

Та невже твою подобу

Мали й ті, що нас до гробу

Поскидали, мов худобу!?

Не над нашою судьбою,

Не над людською ганьбою —

Зглянься, Боже, над собою!

Зглянься над самим собою!

(Пісня Конфетті «Бабин ЯР» супроводжується виходом групи дівчат 8-10 років у білому одязі  з крилами янголят та іграшкаму у руках. У долонях ховають червоні стрічки. Дівчата виходять по черзі, сідають у коло, наприкінці пісні взмахують стрічками))

Ведучий:

Бабий Яр, зачем ты есть на свете? 
 Ты ж земля, зачем тебе тела людей? 
Как могли в то утро, на рассвете 
Убивать евреев - взрослых и детей? 
Это не кошмар был, не расплата, 
Не возмездие, не судный день. 
Это в мир людей, поднялся к нам из ада 
Праздник смерти всех смертей! 
 

Ведучий:

Те, кто убивал, стрелял и издевался, 
Были нищими, пустыми и война 
Обнажила все эти уродства - 
Без Любви рождаются стада 
Черствых, грубых и развратных 
Палачей, предателей... 
Пьяных, потных и вонючих 
Сердцевырывателей!.. 
Помните всегда об этом, люди! 
Не рожайте не любимых, вы, детей! 
Первыми они судить нас будут, 
И не будет крепости у нас в беде. 
Жалости к нам всем у них не будет тоже, 
Мы же им не дали все сполна. 
Помоги несчастным деточкам, о Боже! 
Дай для нас для всех Любви, Земля! 

Ведучий: Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту по­чали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їхню оборон­ну лінію «Східний вал» було прорвано. У Битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей. Звання Героя Ра­дянського Союзу одержали представники 41 національності. Серед них 1 838 росіян, 434 українців, 49 татар, 47 білорусів, 31 єврей, 28 казахів, 27 узбеків, 26 мордвин, 22 башкири, 19 грузин, 15 вірмен, 13 чувашів, 7 осетин і 49 воїнів інших національностей. 6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було ви­зволено від нацистських загарбників. Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, ма­сових розстрілів, душогубок, убивств.

Ведучий: (Аркадий Хайт «МОЛИТВА»)

Когда весенним долгожданным маем
Мы сядем все за праздничный обед,
Места пустые за столом оставим
Для тех, кого сегодня с нами нет.

Глядят со стен родные лица:
Тот не пришел и этот не дожил...
Нас не учила бабушка молиться,
Я сам молитву эту сочинил.

Молюсь за своего отца,
Который не увидел нас,
Молюсь за каждого бойца,
Что умирал по сотне раз.

Ведуча

За тех, что молча шли к печам,
За тех, кто с песней шел на танк,
И за того, кто по ночам
Писал дневник, как Анна Франк.

Гремит салют, и веселятся дети,
Оркестр играет в городском саду,
И в этот день так ярко звезды светят,
Что забываешь желтую звезду.

Давайте петь и веселиться,
Не каждый раз бывает день такой...
Но если кто-то хочет помолиться,
Пусть, не стесняясь, молится со мной.

Ведучий:

Молюсь за тех, кто спит в земле,
За школьных сверстников моих,
За женщину в глухом селе,
Что прятала детей чужих.

За Бабий Яр, за Сталинград,
За тех, кого не дождались!
За всех, кто не пришел назад,
Чтоб мы сегодня собрались.

Ведучий: Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку. Майже ЗО років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі.  Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу

Ведучий: (автор вірша Борис Финкельштейн  "ВОЗВРАЩЕНИЕ В БАБИЙ ЯР " на фоні  «Реквієма»  Моцарта)

Преклоните колени,
Руки скорбно сложив...
Правды память нетленна
И в наручниках лжи!

О, Бабий Яр! Остановитесь люди!
Здесь память расписалась на сердцах!
Прошло ли, есть, в дальнейшем будет:
Детей убийца в маминых глазах?

Когорта обреченных - млад и стар
Сошлась на сей последний в жизни суд...
Остановитесь люди! Бабий Яр...
Евреи в неизвестное идут.
 

Ведучий: И воля не своя их привела в тот ад,
И воля не своя их к смерти призывала...
Полвека минуло, но бросим взгляд назад:
Давно ли это? Много или мало?


Три дня шел нескончаемый поток:
Без малого, сто тысяч вне защиты...
Скольким корням здесь подведен итог?
А сколько душ потоком смерти смыто?


Под звон фанфар гремел свинцовый град,
Стенанья звуком музыки глушились...
А палачи над жертвами глумились
В предвосхищенье будущих наград.


Ведучий:

Душа ста тысяч птицей вознеслась,
Смешавшись с синевой бездонной неба,
Мечта о будущем зверино пресеклась,
И свет погас... Яр обернулся склепом.

О, мой народ! В чем ты был виноват?
Тебе в вину предательство вменяют...
Тебя же предают, тебе же изменяют...
"Иудин вымысел" - он мельче многократ.

Вначале ты оставлен на убой

Заведомый, тем паче без защиты...
Затем, годами лжи, "дурманил" Строй
Ту правду, что теперь почти раскрыта.
 

Ведучий: Он на костях готовил стадион,
Чернил потом покорность обреченных,
И вымыслом, до жути извращенным,
Нас "потчевал", не без успеха, Он...

За свой покой Мы предавали Их,
Наивно думая укрыться за молчаньем.
Покой предательства - той Нашей жизни штрих
Зовет Нас всех, молчавших, к покаянью.


Их пепел должен Нам в сердца стучать,
А память не позволит вновь огню погаснуть.
Пусть для живущих, Нас, Их муки ненапрасны,
Чтоб этот путь потом не повторять.

О, Бабий Яр! Остановитесь люди!
Здесь вечность расписалась на сердцах.

Ведучий: Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

Ведучий:

     Я надену звезду Давида
     В день всемирной еврейской скорби.
     Мне ни капли не будет стыдно
     Этой жёлтой звезды позорной.
    
     Я надену её как Память
     О шести миллионах евреев.
     То же самое было б с нами,
     Если б мы родились в то время.
    
    

     Нас бы так же сгноили в гетто,
     Расстреляли во рвах и ярах...
     Разве можно забыть об этом?
     Эту память время не старит.
    
     Знаем точно, что нас сожгли бы
     В бухенвальдской, в освенцимской топке...
     Разве мир придёт под оливы,
     Если будем беспечны и робки?
    
     Ведучий:

     Разве станет обычным шрамом
     Эта кровоточащая рана,
     Если нам продолженьем драмы
     Угрожают из Тегерана?
    
     Если в мире большом и малом
     Всё плодятся тёмные силы
     И со свастиками вандалы
     Оскверняют наши могилы?
    
     Да, у Памяти груз тяжёлый,
     Но его сохранить должны мы,
     Чтоб с нагрудной звездою жёлтой
     Вновь не стать крематорским дымом.
    
     Новый век и те же обиды?
     Чем их вырвать навеки с корнем?
     Я надену звезду Давида
     В день всемирной еврейской скорби.

 ВЕДУЧИЙ

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Україна має свій Голокост. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми зобов’язані берегти пам´ять про Голокост і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.

(Пісня Павла Зіброва "Бабин Яр" супроводжується виходом усіх учасників заходу ( по черзі). Учні несуть камінці до намальованого пам'ятника дітям Бабиного Яру)

Ведучий: Жертвам войны»  Елена Лугавцова

Бабий Яр. Майданек. Бухенвальд...
Сколько этих скорбных мест на свете!
Сколько душ прошедших через ад.
Сколько их!! И взрослые и дети!

Мне не хватит слов сказать о том...
Эта боль петлею сердце душит.
Сколько жертв погублено огнем,
Сколько страха испытали души!

Невозможно всех их перечесть-
Колоссальность всех людских потерь!
Надо годы, имена чтоб их прочесть,
Твердо помнить мы обязаны теперь.

Ведучий:

Убивали. Жгли. Душили. Били...
Сколько душ на плаху повели!
Всех безвинных, беззащитных...Жили!
А потом навечно полегли.

Будем чтить мы каждую могилу.
Будем помнить каждый бугорок!
Эти люди на Земле когда-то жили,
Но фашизмом укорочен срок.

Моих слез не хватит всех оплакать.
Боже, Боже! Не оставь Ты их,
Всех погибших на жестокой плахе!
Как молитву Ты прими мой стих...

 

Подобається